як і всюди, у нас теж куки
Возз’єднання сім’ї — один з основних шляхів імміграції до Сполучених Штатів на підставі сімейних відносин.
Однак наявність родича — громадянина США або власника Green Card — сама по собі не означає автоматичного права на отримання постійного місця проживання.
Процес залежить від того, хто подає петицію, ким йому доводиться родич, який статус має петиціонер та де перебуває майбутній іммігрант — у США чи за межами країни.
Першим етапом у багатьох сімейних імміграційних процесах є подання Form I-130, Petition for Alien Relative. Її основне завдання — підтвердити наявність відповідних родинних відносин між петиціонером та бенефіціаром.
Можливості громадянина США та постійного резидента відрізняються.
Громадянин США може подати Form I-130 для:
Власник Green Card (Lawful Permanent Resident) може подати петицію для:
Можливості постійного резидента є вужчими. Наприклад, власник Green Card не може подати сімейну I-130 для одруженого сина або заміжньої доньки.
Це одна з найважливіших відмінностей у сімейній імміграції.
До категорії Immediate Relatives of U.S. Citizens належать:
Для цих категорій кількість імміграційних віз не обмежується щорічною квотою.
Інші сімейні категорії належать до Family Preference Categories та мають щорічні чисельні обмеження.
Тому між поданням I-130 та можливістю перейти до наступного етапу імміграційного процесу може існувати значний період очікування.
Для таких категорій важливе значення мають Priority Date та актуальний Visa Bulletin.
Цей момент часто розуміють неправильно.
Схвалення Form I-130 не означає автоматичного отримання Green Card.
I-130 використовується для встановлення відповідних родинних відносин і є одним з етапів сімейного імміграційного процесу.
Саме по собі подання або схвалення I-130 не замінює отримання статусу постійного резидента.
Подальший процес значною мірою залежатиме від того, де перебуває бенефіціар — у США чи за межами країни, до якої імміграційної категорії він належить та чи доступна для нього імміграційна віза.
У певних випадках наступним етапом може бути Adjustment of Status — оформлення статусу постійного резидента без проходження імміграційного процесу через консульство США за кордоном.
Для цього використовується Form I-485, Application to Register Permanent Residence or Adjust Status.
У деяких випадках I-130 та I-485 можуть подаватися одночасно, якщо заявник відповідає вимогам для Adjustment of Status та імміграційна віза доступна для відповідної категорії.
Але сам факт перебування людини у США не означає автоматичної можливості подати I-485.
Перед поданням необхідно враховувати обставини в’їзду до США, імміграційну історію, поточний та попередній статус, категорію заявника та інші фактори, які можуть впливати на можливість Adjustment of Status.
Якщо майбутній іммігрант перебуває за межами Сполучених Штатів, після відповідного етапу розгляду I-130 справа зазвичай продовжується через Consular Processing.
Після схвалення петиції та коли справа готова до подальшої обробки, вона може бути передана до National Visa Center (NVC).
На цьому етапі процес може включати:
Після схвалення імміграційної візи та подальшого в’їзду до США людина може бути допущена як постійний резидент відповідно до своєї імміграційної категорії.
У багатьох сімейних імміграційних процесах також необхідно підготувати Form I-864, Affidavit of Support.
Петиціонер виступає фінансовим спонсором та повинен відповідати встановленим вимогам.
Якщо доходу петиціонера недостатньо, у певних ситуаціях можуть існувати інші допустимі варіанти, зокрема використання доходу відповідного household member або залучення joint sponsor, якщо виконуються необхідні вимоги.
Тому фінансову частину сімейного імміграційного процесу бажано оцінювати заздалегідь.
Для сімейної імміграції через шлюб недостатньо лише надати свідоцтво про шлюб.
Важливе значення мають докази того, що шлюб є bona fide, тобто був укладений з наміром створити реальне спільне сімейне життя, а не виключно для отримання імміграційної переваги.
Залежно від обставин доказами можуть бути:
При поданні I-130 для чоловіка або дружини також використовується Form I-130A, Supplemental Information for Spouse Beneficiary.
Це залежить від конкретної імміграційної категорії.
Правила щодо derivative beneficiaries відрізняються.
Наприклад, у певних Family Preference Categories чоловік або дружина та неодружені діти основного бенефіціара віком до 21 року можуть мати похідне право на імміграцію.
Але для категорії Immediate Relatives of U.S. Citizens derivative beneficiaries немає.
Тому, наприклад, якщо громадянин США подає на чоловіка або дружину та окремо кваліфікуючу дитину, для кожного відповідного родича може знадобитися окрема Form I-130.
Саме тому імміграційну категорію необхідно визначати для кожного члена сім’ї окремо.
Єдиного строку для всіх сімейних імміграційних справ не існує.
Тривалість може залежати від:
Тому порівнювати строки свого процесу зі справою друзів або знайомих не завжди коректно. Навіть у зовні схожих сімей імміграційні категорії та обставини можуть відрізнятися.
Перед початком сімейного імміграційного процесу важливо з’ясувати:
Правильно визначити шлях сімейної імміграції важливо ще до подання Form I-130.
I-130 часто є лише першим кроком. Те, що відбуватиметься після її подання або схвалення, залежить від імміграційної категорії та конкретних обставин кожної сім’ї.
